Вже пам’ять - почорніла і суха.
Боюсь в її заходити підвали.
Цей чоловік колись мене кохав.
А, може, так тоді йому здавалось…
Цей чоловік про мене не забув,
Хоч так і залишився незбагненним.
Цей чоловік т а к и м для мене був…
Цей чоловік д л я м е н е був,
Д л я м е н е …
А що ж тепер?
Кав’яреньки пітьма.
І важко так вишукується слово.
Цей чоловік…
Такого вже нема.
Ну добре, хоч зустрілись випадково…
Цей чоловік…
Єдиний, як судьба…
Навіщо Я без цього чоловіка?
Прощаємось.
Нас розмива юрба.
Прощаємось.
Тепер уже - навіки.
м. Вінниця
Випадково...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072909093
Свидетельство о публикации №113072909093
Рецензии