Жоржина. Велика, яскрава.
І сива - аж зимно стає...
Можливо, десь бУла непрАва?
Ховаєш обличчя своє...
- Ховаю. Зросла при дорозі.
І душу топтали, ще й як!
І стебла торкали морози,
Довкола розрісся будяк.
Та знову і знов розкривалась,
Так щиро, яскраво цвіла,
А квіти зривали, сміялись,
Бо щедрою зАвжди була.
Тепер не ділюся. Ховаю
Своє я обличчя в журбі...
Та подруги досі не маю.
А хочеш, відкриюсь тобі?
Жоржина
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113072908313
Свидетельство о публикации №113072908313
Рецензии
гарненько вийшло, особливо конец понравился, за душу тронуло.
Владимир Зозуля 11.01.2014 19:32 • Заявить о нарушении
Владимир Зозуля 11.01.2014 19:32 • Заявить о нарушении
Поссорилась тогда с подружкой... )))
Ирина Бондарь Левобережная 11.01.2014 20:00 Заявить о нарушении
Ирина Бондарь Левобережная 11.01.2014 20:00 Заявить о нарушении