Без тоски, без грусти, без оглядки перевод на укра

*** (Борис Корнилов, http://er3ed.qrz.ru/kornilov-b.htm)

Без тоски, без грусти, без оглядки,
сокращая житие на треть,
я хотел бы на шестом десятке
от разрыва сердца умереть.
День бы синей изморозью капал,
небо бы тускнело вдалеке,
я бы, задыхаясь, падал на пол,
кровь ещё бежала бы в руке.
Песни похоронные противны.
Саван из легчайшей кисеи.
Медные бы положили гривны
на глаза заплывшие мои.
И уснул я без галлюцинаций,
белый и холодный, как клинок.
От общественных организаций
поступает за венком венок.
Их положат вперемешку, вместе -
к телу собирается народ,
жалко - большинство венков из жести, -
дескать, ладно, прах не разберёт.
Я с таким бы предложеньем вылез
заживо, покуда не угас,
чтобы на живые разорились -
умирают в жизни только раз.
Ну, да ладно. И на том спасибо.
Это так, для пущей красоты.
Вы правы, пожалуй, больше, ибо
мёртвому и мёртвые цветы.
Грянет музыка. И в этом разе,
чтобы каждый скорбь воспринимал,
все склоняются. Однообразен
похоронный церемониал.
..............................

Впрочем, скучно говорить о смерти,
попрошу вас не склонять главу,
вы стихотворению не верьте, -
я ещё, товарищи, живу.
Лучше мы о том сейчас напишем,
как по полированным снегам
мы летим на лыжах, песней дышим
и работаем на страх врагам.
1933

*** (вільний переклад П.Голубкова)

Без печалі, смутку, без оглядки
Втративши третину житія,
Так хотів на шостому десятку
Від розриву серця вмерти я.

День би синьо памороззю капав,
Небо би тьмяніло вдалині,
Я б не дихав, на підлогу падав,
Хоча кров ще бігла б у мені.

Пісні похоронні всі противні.
Саван би з легкої кісєї.
Люди би поклали мідні гривні
На заплилі очі вже мої.

Я заснув би без галюцинацій,
Білий і холодний, як клинок.
Від громадських всіх організацій
За вінком надходив би вінок.

Упереміш клали б їх, за двері -
Назбиравсь до тіла би народ,
Та вінки, здебільшого, - з паперу -
Прах, мовляв, не розбереться. От

Я би з пропозицією виліз
Поки ще живцем би був, не згас,
На живі щоб квіти попит виріс -
Бо в житті вмирають тільки раз.

Ну, та ладно. І за те спасибі.
Це я так, для більшої краси.
Ви праві, напевно, більше, ібо
Мертвому - вже мертві квіти всі.

Грянув марш би. Стало би помітно,
Кожен чи скорботу ту сприймав.
Всі б схилилися. Одноманітний
Похоронний церемоніал.


Втім, про смерть так нудно говорити,
Прошу не схиляти голову.
Траурному віршику не вірте, -
Я, товариші,  ще поживу.

Краще хтось нехай про те напише,
Як по полірованих снігах
З піснею ми летимо на лижах,
Ворогам працюємо на страх.