очима спраглими, гіркими, порожніми
вдивляєшся ти в нашу зустріч останню.
таке не лікується подорожником,
і ти, як дитина, в німому питанні.
метро споглядає нас із цікавістю,
а радше, наші липневі драми.
я вже ненавиджу слово "покамест",
парфуми вдихаю до діафрагми.
для цього сюди я, власне, й приїхала,
для цього й придбала червону сукню.
не віриш, дивишся, важко дихаєш.
мені так легко - гора з пліч суне.
я так люблю тебе! дивні напади.
неначе ж і без істерик обходжусь.
а хочеться плечі твої гладити
і білу твою олімпійку, можна?
не можна. все надто серйозно й патово.
як наче шарф, що кепсько зв*язала.
у пам*яті дзвінко звучить Ахматова
лавровим маршем: "а я ж казала!"
мені начхати. шкодую? ні про що!
ти дивишся глибоко. очі сині.
останнім поглядом шлях твій вимощу -
і він не зблякне й у млі осінній.
аз - розвяЗка
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113072900280
Свидетельство о публикации №113072900280
Рецензии