А ніч - на те вона і ніч,
Щоби земля зливалась з небом,
Щоб дозволялося мені
Торкатись думкою до тебе,
І в позахмарній висоті,
Де впереміж - і зорі, й квіти -
Летіть-летіть-летіть-летіть
До тебе, і не долетіти…
На те і ніч. Одна вона
З»єднати може небо з тілом,
Коли - ні берега, ні дна,
А тільки - хвиля божевілля
І піднебесний вир.
Невже
Це знову серце воскресає?
Чекай на мене. Я уже
Твою ріку прелітаю…
Торкатись думкою до тебе
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072808085
Свидетельство о публикации №113072808085
Рецензии