Не опубликованное

   

        В січні 2004 року у Вінницькому видавництві “Книга-Вега” вийшла з друку збірка віршів В’ячеслава Зоріна “Постигшим истину сию...”
        Ця маленька  за розмірами збірки не зовсім звичайних віршив- молитв є своєрідним відгуком на байдужість, бездуховність, корисливість, жорстокість, втрату загальнолюдських цінностей   певною частиною наших співвітчизників.
        Для того, щоб краще познайомитись з автором та його творами ми запросили його до  редакції.
         Даруйте, але чому вірші написані російською мовою, чи не шкодить це розповсюдженню збірки?   
       Доречне запитання. Я українець, але так сталося.  В народі кажуть що виходить так, як Бог на душу положить. А взагалі духовність не обмежується мовами, звичаями...     Цінність людини не в тому, якими вона мовами розмовляє, а  у тому, що вона зробила доброго для інших людей, для майбутнього, а в кінцевому підсумку для себе, своїх дітей, онуків...
        Розповсюдженням збірки я практично не займаюсь, тому відповісти на друге Ваше запитання не можу, але вважаю, що ті хто прагне  до прекрасного чудово мене зрозуміють. У кодного автора свої читачі. Випадкових читачів не буває. Цілком згоден з великою мудрістю, яка стверджує, що випадковість це не усвідомлена закономірність.
         Якщо не секрет, чому Ви розпочали писати вірші?
         Писав  писав про те, що прагнуло знайти своє вираження. Потім виникла потреба у виданні віршів з надією на те, що  вони допоможуть хоча б комусь одному. Не усі можуть вважати написане віршами. Як на мене,суть не тільки в тому як  написано, а й у тому про що написано.    
         Вчиняючи ті чи інші дії ми не завжди розуміємо, що при цьому ми виконуємо свої життєві завдання.
         І в чому ж на Вашу думку сенс життя ?
         У кожного він свій. У одних це гроші та те, що на них можна придбати,  влада... Але коли цього досягають не чесним шляхом, за рахунок інших то такі досягнення спустошують душу, втягують у підчас жорстоку боротьбу, агресію, що як правило, в кращих випадках закінчується неприємностями, почуттям провини, хворобами,запізнілим каяттям, судимістю, тобто розплатою за скоєне.
         Наявність не чесно здобутих грошей спонукає до їх відмивання за рахунок простих громадян, подальшому руху капіталу з метою збагачення. Для безперешкодного, не чесного  збагачення потрібні  закони які б узаконили пограбування держави, своїх співвітчизників та влада, тобто її представники усіх рівнів які продали і продають свою совість, приймаючи антинародні закони, захищають тих, хто  може заплатити, тримаючи у покорі народ нав’язуючи йому свою волю, свої цінності в т.ч. пияцтво, розпусту, жорстокість, цинізм... Це в свою чергу може  призводити до загального зубожіння, деградації сприяти виродженню нації, в першу чергу тих, хто у цьому винен.
          Але наш народ мудрий, терпеливий, він чудово розуміє таку ситуацію, яка тільки сприяє формуванню почуття власної гідності, справедливості, уміння протистояти злу,усвідомленню справжнього сенсу життя.
          У цьому допомагає віра , віра у Бога як вищу справедливість, як у вищу досконалість, як у Вищу любов що творить життя, добро, любов. Такі принципи є практично у кожному релігійному вченні, традиціях і віруваннях усіх народів.
          Для того, щою нам вижити потрібно звернутися до віри, до Бога, який є у кожному із нас. Щоб цього досягнути нам радять в першу дотримуватись Вищих Законів, покаятись у їх порушеннях, навчитись прощати інших, себе, позбавитись від агресивності, жадності, озлобленості, самолюбства, не чесності, розпусти, пияцтва, егоїзму...
          По мірі позбавлення від вад,  недоліків нас наповнює відчуття Божественної Любові, яка дає воскресіння, життя, істину владу , істинне багатство. Віра, молитви, досконала любов також  дають на можливість позбавлятись  від недоліків, пізнати, усвідомити себе.
        Тож бажаю читачам  в повній мірі відчувати  повноту буття, усвідомити себе, власну свідомість, досягти стану досконалої Любові.