собі давно зізнатись мушу,
адже не обдурити серце.
заполонив ти мою душу,
відкрив до мого серця дверці.
ти показав мені "малечі",
яке на смак життя насправді.
як обіймав мої ти плечі
мені відкрилось стільки правди.
відчула вперше, що щаслива,
ти показав що значить щастя.
"це притаманно терпеливим"
повторював мені ти часто.
з тобою- таким добрим, ніжним
я пізнавала сенс життя.
для мене став лиш ти суміжним
і затягнув у небуття.
не знаю де мені подітись
від посмішки що зігріває
ті очі чорні будуть снитись
більш чорних мабуть не буває.
спасибі тобі за хвилини
що ми провели недарма
секундами здались години
і часу більш у нас нема.
мені подарував ти казку,
і зник немов міраж серед
сахари...
залишив лиш малесеньку
підказку,
що спогади то є найбільша кара.
чудовий
© Copyright: Арина Ковальских, 2013
Свидетельство о публикации №113072708542
Свидетельство о публикации №113072708542
Рецензии