Ніч догорає в полум'ї ранкової заграви.
Ще місто спить. Пташиний хор вже славить
Близький прихід нового дня.
Хто і навіщо смерті видав право
До строку обривати нам життя?
Я ненавИджу смерть з щербатою косою,
Бо смерть - то не косар, вона живе розбоєм.
А істинний косар кладе покоси,
Він підстригає трави, він в них сіна просить.
Отава відросте, роса в ній знов засяє...
Смерть - аж ніяк не те, вона навік вбиває,
І косить не підряд, а кращих забирає,
Говорячи, що в рай, але ж немає раю.
Є пекло на землі, вірніш - пекельні муки,
Коли один з вас двох ти знаєш про розлуку.
Коли в кохані очі дивитися не сила,
Бо розпізна в твоїх:"Ти помираєш, мила".
2009
Я ненавиджу смерть
© Copyright: Петр Коваль, 2013
Свидетельство о публикации №113072707917
Свидетельство о публикации №113072707917
Рецензии
Её никто любить не может, как любить то, за чем ничего нет? Но Травы скошенные поднимутся новой отавой, вместо тех, что уйдут, придут другие, которым тоже нужно место на земле. Люблю украинскую речь. Вашей - заслушалась:)
Тамара:)
Тамара Карякина 12.01.2014 08:16 • Заявить о нарушении
Тамара:)
Тамара Карякина 12.01.2014 08:16 • Заявить о нарушении