На остановке

На зупинці я стояв
І автобус свій чекав.
Його довго не було:
Та мені вже все одно.
Сяду я у перший ліпший,
Ось іще один - вже інший.
Під дощем його чекати,
Буду в другий я сідати.
А може, ще одну хвилину?
Все ж, чекаю десь годину.
Ось він! Ось він! Просто схожий...
Моє серце він стривожив
Все, немає сил терпіти!
Щось, потрібно вже робити!
Я сідаю в перший ліпший,
Хоч маршрут тут зовсім інший.
Ззаду тихо примостився
Та в віконце задивився.
Тільки двері зачинились,
Мені дурно щось зробилось...
Дихать нічим, в жар кидає,
Що то є? Ніхто не знає.
Дивно дивляться на мене,
Наче щось - не так як треба!
Наче роги з голови,
Виросли, як ті гриби.
Я по-волі відвернувся,
Наче трохи схаменувся,
Та побачив у вікні
Свій автобус - із людьми!
Я чекав його годину,
Та не витерпів хвилину.
Злий тепер на себе я,
Бо повівся як свиня.
Свої принципи - я зрадив,
Сам же я його спровадив.
Та хіба міг те я знати.
Що ще треба почекати...
 
Метафора - автобус мій,
А ти подумай ще постій!