Старiючi жiнки

Старіючі жінки в будинку відпочинку
Вже, певно, кілька днів, як  віднайшли розвагу:
Єдинодушно всі шельмують чолов’ягу:
 -  Старий шкарбун, а ,бач,  -  привабив дівчининку!
Таки ж  -  трухлявий пень, товстун сивобородий,
Такому б на печі вівсяну кашу їсти!
Чого вона, ота, щовечора приходить
Такий неблизький світ до нього
                аж із міста?!

Старіючі  жінки свої прасують блузи,
Чіпляють коміри із чорно-бурих лисів,
Сідають вздовж алей у невиразній тузі
І дивляться услід ровесникам облислим.

А ті собі  -  тюпцем
                кудись  -  в глибини парку
Ловити за хвости  щезаючи спокуси.
Хто що собі шука:
                той  -  чарку, той  -  цигарку,
А той  -  любові
                хоч запліснявілий кусень.

Старіючі жінки сидять на кожній лавці.
Не ті уже ловці. Не те уже довкілля.
Спішить, спішить життя і вислиза крізь пальці,
Регоче над людським  смішним потворним тілом.

Перетіка життя з земного у небесне.
Тілесних насолод перецвітають ружі.
Ото одна душа у небесах воскресне.
І то  -  коли на те у Господа заслужить…

м.Вінниця