Він бачив їх у маренні своїм,
за кілька видохів до своєї смерті,-
сиділи, наче жаби в очереті,
у підкидного грали мапами країн.
А Україна десь була на споді,
на неї не зважали у тій грі,
та ми озвались у своїм народі
і значить,- прислужились цій землі.
Він висів на хресті, молився: « Отче…
Не знаю, скільки витримаю ще…»
Вогонь стискав кільце, їв очі,
Він чув, як той шепоче…лиш борцем.
Про смерть молив,
Як про велику милість,
Але від кулі посеред боїв
За суто українську справедливість,
За Незалежність від усяких холуїв.
У сорок сьомому повстанець той спочив.
Питаєш де його могила, де?
Та звісно ж, в застінку НКВДе.
Бездарність, що дорогою іде.
Своя - усім режимам поліцаїв.
Вiн бачив iх у мареннi своiм...
© Copyright: Лариса Лорнет, 2013
Свидетельство о публикации №113072608170
Свидетельство о публикации №113072608170
Рецензии