Смішні, не певні,- відчайдушні спроби
поета бути, межи люди, таким як всі.
Наповнювати змістом оті торби
і слугувати тій «земній красі»-
інстинкту егоїстки у відпусці,
пустотливо ворожій тій самиці,
несучої себе як витвір, як мету,
як істину пречисто урочисту.
Без будь-яких ідей, без будь-яких питань,
лиш час підстереже, самиця,- міх зізнань.
і поведе, либонь, у райські кущі по суниці,
та радше водять нас, поетів, по чорниці…
Смiшнi, не певнi, - вiдчайдушнi спроби...
© Copyright: Лариса Лорнет, 2013
Свидетельство о публикации №113072608119
Свидетельство о публикации №113072608119
Рецензии