Зустрiч однокласникiв

Вже сутінки лягають на поля,
На переліски, на міста і села.
Пухким туманом дихає земля,
Немов би білу постіль стелить.

Темніє, вже проснулись ліхтарі,
Червоні стоп-сигнали, жовті фари.
Ще неба світломузика  вгорі
Не розігралась, сили не набрала.

Вже швидко Київ, а думки ще там -
На  зустрічі із друзями шкільними.
В вухах дзвенить різноголосий гам,
Перед очима спогадів картини.

На пів століття повернули час.
Із іскрами в очах ці літні люди
Про вчителів, про перший  клас,
А не про те ,що є, чи далі буде,

Весь вечір під дощем наперебій
Вели розмови, піднімали тости:
Той те утнув, а інший був такий;
У п’ятому… А я кажу, що шостий;

Гуртом задачу розв’язали  на пеньку,
Коли  чкурнули у вікно з  уроків;
Сів на портфель з гори і в рівчаку,
А там струмок, і зошити  всі мокрі;

Зсипали жолуді в мішки із картузів,
А довгоносиків на буряках – у пляшку;
Хто з ким дружив, хто з ким і де сидів.
Все, що згадали, полічити важко.

Не все, не всім розповісти зумів,
Не все почув, так мало було часу,
Хтось заважав, сам не знаходив слів.
Приємних вражень необ’ємна маса.
02-03.09.2012