Не зрадить

Хоч стежину завжди обирав круту,
Але не безголову,
Ніч пробуджує в тобі людину ту,
Що ходила на лови.
І вслухаєшся гостро у кожен звук
Майже вже навіжено,
І маленький топірчик береш до рук,
І ножаку в кишеню.
І зовуть тебе вже голоси якісь
Небезпечно-пропащі,
І несуть тебе ноги міцні й дзвінкі
В чорні нетрі і хащі.
Там , на шпилях вершин і в проваллях гір
Без відзнак своїх княжих
Ти жорстоким і чесним стаєш, як звір,
Що життям своїм важить.
Там безодня внизу, а у небі Бог
І шалена ловитва.
Чесний бій.
Чесна смерть для одного з двох.
І остання молитва.
Там ти справжній, як є, справедливо-злий,
І чугайстро-фольклорний,
І кривавить вогонь твій суворий лик,
Волохатий і чорний.
Бачиш, гасне зоря. Скоро сонце зійде  - 
Божество для недужих,
І настане блідий і підступний день
Із законом відчужень,
Із мораллю обмежень і протиріч
І військових парадів.

Ти не бійся у собі будити ніч.
Ніч не зрадить.