Дві дівчинки, веселі дві синички,
Ідуть і роздивляються дрібничку,
Для третьої надибану якраз
В універмазі.
Мають справжню втіху,
Бо в подружки - таки життєва віха:
Шістнадцять їй сьогодні!
Скільки ж то
І щебету, і сміху дрібно-дрібно,
Неначе той малий перстеник срібний
Із царської скарбниці!
Дай їм Бог
довіку тої радості й любові
Безмірно, невичерпно!
Бо мені
У серці думка тліє кілька днів,
Що, може, той перстеничок химерний
Кував старенький майстер-характерник,
Старий і сивий, майже що сліпий,
Й старечою сльозою окропив
На щастя невідомої, єдиної,
Яка його на пальчичок одіне,
Як дружби дар, як оберіг від зла.
Й життя його продовжить, і талант…
Талант
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072605710
Свидетельство о публикации №113072605710
Рецензии