Бабушке

СВІТАНОК ЩЕ Й НЕ МАЯЧИТЬ,
А БАБУСЯ ВЖЕ В РОБОТІ.
ГАНЯЄ ЧОВНИКОМ ТУДИ-СЮДИ
ЗА ТКАЛЬНИМ ВЕРСТАКОМ
І ВИТАНЦЬОВУЄ НОГАМИ.
І ТАКІ БІЛОСНІЖНІ РУШНИКИ-
ДАР РУК І ФАНТАЗІЇ-
ЗВЕСЕЛЯЮТЬ БАРВИСТИМИ
ПЕРЕТИНАМИ ОЧІ,СЕРЦЕ ОГОРТАЮТЬ
ТЕПЛОМ РІДНОГО ДОМУ.
БАБУСЮ ЄЛИЗАВЕТУ НЕ ПАМ"ЯТАЮТЬ ПРАВНУКИ,
ТА ЩОРАЗУ,ТОРКАЮЧИСЬ РУШНИКА,
ВДЯЧНО ЦІЛУЮТЬ ПЛІД ЇЇ
ПРАЦБОВИТИХ РУК.
І ВОНА НІБИ ПОРУЧ,
ОСЬ ТУТ,В ХАТІ.


Рецензии