Перевод Т. Г. Шевченко Не гр сонце на чужин

                Тарас Шевченко
                Не гріє сонце на чужині,
                А дома надто вже пекло.
                Мені невесело було
                Й на нашій славній Україні.
                Ніхто любив мене, вітав,
                І я хилився ні до кого,
                Блукав собі, молився Богу
                Та люте панство проклинав.
                І згадував літа лихії,
                Погані, давнії літа,
                Тойді повісили Христа,
                Й тепер не втік би син Марії!
                Нігде невесело мені,
                Та, мабуть, весело й не буде
                І на Украй[ні], добрі люде,
                Отже таки й на чужині.
                Хотілося б… Та й то для того,
                Щоб не робили москалі
                Труни із дерева чужого1
                Або хоч крихотку землі
                Із-за Дніпра мого святого1
                Святії вітри принесли,
                Та й більш нічого. Так-то, люде,
                Хотілося б. Та що й гадать…
                Нащо вже й Бога турбовать,
                Коли по-нашому не буде.

                [Друга половина 1847,
                Орська кріпость] (Из «Кобзаря»)


Перевод

Не греет солнце на чужбине         
А дома дюже припекло               
Не весело и не светло            
И в нашей славной Украине               

Ни где чела не приклоняя
Ничьей любви я не снискал
Молился богу, да блуждал
За лютость панство проклиная

Припомнил  давность тирании,
Все: от распятия Христа.
И нынче б тоже от креста
Не уклонился сын Марии

Везде со мной печаль моя:
Что в Украи (не) добры люди,
И веселей уже не будет:
Такие же в чужих краях

Чтоб ни творили москали.
Коль в гроб из дерева чужого,-
Пусть тогда б ветры принесли
Мне горсть земли с Днепра родного

Вот так хочу. Ведь все мы –люди.
Но что об этом говорить
Зачем же бога зря гневить,
Когда по-нашему не будет…

(Вторая половина 1847,
Орская крепость)