Кляте подвір’я і кляті стіни!
А серце… так само лине.
Знаєш, його заберуть по частинам,
Якщо не загине. А раптом загине?
А раптом, метеликом загнаним в стіни,
Воно, несподівано, нової зміни
Не зможе, не схоче, не подолає?
Чого моє серце так вільно вмирає?
Чи це той метелик, закритий у пляшці
Наспівує загнаній в темряву пташці?
Чи то моє серце, без намірів ласки,
Стихає, втрачаючи барви і краски.
Не треба, я прошу, я тебе благаю,
Та ти, наче сонце, щоночі зникаєш.
А серце, як пташка, зі зламаним пір’ям
До тебе так лине, повзе на подвір’я.
І тут – все стихає: і вітер у скронях,
І серце моє, на холодних долонях.
Чи то моє серце, чи то цей метелик
Не зміг, задихнувся у барвах веселих.
Метелик
© Copyright: Максим Гречка, 2013
Свидетельство о публикации №113072408738
Свидетельство о публикации №113072408738
Рецензии
приятно читать стихи где есть рифма и ритм. это великолепно!
Оникс Астарит 25.07.2013 00:41 • Заявить о нарушении
Оникс Астарит 25.07.2013 00:41 • Заявить о нарушении