Анатолію Іванюку
Как жаль, что невода в запасе не имею,
Иначе бы тебе несдобровать…
Увы, не ведьма я, да и не фея,
А так хотелось бы ушицы похлебать!
Глибокі очі в темряві зникають,
У хвилях моря спалахи зірок…
Бажань вітрила настрій піднімають,
Коли до зустрічі лишився тільки крок.
Десь вдалині сопілки голос лине,
Пшеничне поле золотим стоїть…
Хай непомітно час кохання плине,
А серце гріє незабутня мить!
как жаль, что невода в запасе не имею
© Copyright: Наталия Рудченко, 2013
Свидетельство о публикации №113072408652
Свидетельство о публикации №113072408652
Рецензии