Лист тирану

Лист тирану

Пише Вам, товариш Сталін,
Весь український народ,
Загартований, зі сталі,
Тягнений на ешафот.

Той, що голодом морили,
Мучили на Соловках,
В  трисвятій крові топили,
Заганяли душі в жах…

Той, якого Ви в атаки,
Гнали мерти у боях,
Той, що Ваші посіпаки
Розпинали на зірках.

Той, що гаснув  й не здавався,
Падав замертво й вставав,
Той, що вмерти не боявся,
Як свободу здобував.

Той, який пив живу воду
Із прабатьківських джерел,
Той, що волю любив зроду…
Ні, не Ви - це Він орел…

Ви народ наш виживали
З Богом даної землі…
Де тепер товариш Сталін
В потойбічному Кремлі?

Ви зав пеклом, чи зав раєм?
Тиран завше наверху…
Господь таких не карає,
Навіть ми не шлем на ху…

Вас вже гикавка напала?
То Вас згадують Вони…
Нас кусає Ваше жало
Й замуроване в стіні…

Може Ви і на тім світі
Душі нищите як тут..?
Чом тутешні московіти
Вас знов в генії ведуть?

Ліплять знову з Вас героя,
Хоч насправді Ви тиран
І Вас пестить параноя -
Смертоносний інтриган…

Що сказати ще, тиране?
Добре нам, як Вас нема,
З наших душ зникають рани,
Розвидняється пітьма…

Через роки сплинуть ріки,
Спливуть сльози у моря,
Й ми заб’ємо цвях навіки
В труну батька-упиря…

Ще поки Ваш дух літає,
По українській землі,
Але з кожним днем згасає
У народному котлі…

Ще трапляється зростає
Ваша парость у керма,
Але й тут же й погибає,
Бо рабів тепер катма …