Ми в серпень поспішали споришем,
Були душею і думками босі.
Гадали: донесем і збережем
Кохання вогник, ще й запалим осінь.
Ми в казку йшли, і все було для нас:
Шовковий шлях, святковий смак шовковиць.
Та гостра заздрість у спориш вплелась –
Поранились, і закінчилась повість.
І наш роман дим породив, туман,
І наша п’єса бісить піднебесся.
Та я не впав і дружбу врятував:
На абрикоси руку обіперся.
Вустами ніжними виставу догравай
І сподівайся: дія не остання…
Не згасла свічка, не збліднів грааль –
Ми донесли, ми зберегли кохання!
Відкрилась даль не місяців – віків.
Вони, як переможців, нас вітали
Шовковиць блиском зоряним, дзвінким
І абрикос салютом золотавим!
07.2011
Шовковий шлях
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113072307501
Свидетельство о публикации №113072307501
Рецензии
"...Ми в серпень поспішали споришем..." - з дитинства люблю спориші!
Дякую за чудовий вірш!
Нила Волкова 24.07.2013 17:44 • Заявить о нарушении
Дякую за чудовий вірш!
Нила Волкова 24.07.2013 17:44 • Заявить о нарушении