Я не хочу на півдорозі,
Стояти сумно на порозі,
Плакати й благати про любов,
І казати, що не побачиш мене знов.
Так! Мені важко тримати рівновагу,
І не привертати чужу увагу,
Я живу, а не існую,
І любов свою комусь дарую.
Нехай світ летить у даль.
А на вустах моїх розквітає печаль,
Я не вмію брехати у лице,
Знаєш? Я вже не кохаю тебе!
Свої крила любові я не втрачаю,
Із за чужих почуттів себе більше не картаю,
Мені хочеться злітати у небеса,
Коли землю вкриває вранішня роса.
У снах мрію про любов,
І вірю прийде вона до мене знов,
Я прокинусь серед квітів,
І побачу дощ із метеоритів,
Небо усміхнеться ніжно мені,
І хтось заспіває мої пісні,
Щастя поруч – просто доторкнись,
І своїй долі ти підкорись.
Втрачати крила 18. 05. 13 р. Б
© Copyright: Оксана Олейник Львов, 2013
Свидетельство о публикации №113072306397
Свидетельство о публикации №113072306397
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.