Шахтарочка

Твоя матуся бігла в край села,
Сідала у траву, у пил дорожній, і чекала –
Скінчиться зміна. Хвиля чимала
Робітників із шахти, змучених,
Додому поверталась.
Ти немовля держала на руках,
Бо годувати треба по годинах.
Шукала зором так, що серце завмира.
Як тая пташка, кинулась до рідної людини.

Людськеє море – сотні тіл, голів,
Мільйони рук могутніх, працьовитих,
Спішать, біжать, крокують до машин,
Велосипедів і йдуть пішки.
Їх вдома зачекалися батьки,
Жінки обід готують, а малятка
Сидять над букварем і вчать вірші.
З роботи всі чекають татка.

То є любов. Вона єднає всі серця.
Любов до праці, дружба і кохання.
Рука об руку – вогник до кінця
Палає в серці до останнього.
Вкраїна понівечена, земля
Від ворогів оговтатись не вспіла.
Ти – жінка молода, ось – немовля,
Жадана плоть і кров, твоя дитина.

Богатиря держала на руках,
Щоб татусеві показати сина,
З роботою так ніколи. Закінчилася зміна.
Він наморився, скучив – сум стоїть в очах.
„Синочку, синку”, – руки простягнув,
Засяяли в дитини оченятка.
За чуба та за вушко татка ухопив.
Синочок – цілий світ, його малятко!
Майбутнє ніс в натруджених руках.

Червоні, жовті ягоди дозріли,
В городі вже картопля одцвіла.
А біля серця спить дитина –
В білесенькій хатині, на краю села.
Сорочка випрана, ось мило, ось рушник.
В відерце набрано холодної водички,
А на столі стоїть з борщем мисник
І гладунець вареників із вишнями.

Перевдягнувся в чисте, сів за стіл,
Дружиноньці коханій посміхнеться:
„Сідай, хазяєчко, сьогодні є в нас хліб і сіль.
Лиха година ця минеться.
Вугілля вкрай потрібне фабрикам, заводам.
Піднімуться будинки і міста.
Збудуємо лікарні, стадіони, школи,
Хай тільки син скоріше підроста”.

Час після війни  - ця гіркая година.
Смерть рідних і близьких, і голод, і зима.
Страждали тяжко, а оця дитина
Вертала всіх дорослих до життя.
Ти немовля несла, а за плечем,
Сапа висіла й залишки обіду.
А сонце вже за обрієм висіло,
Палило спини вогняним мечем.
Робота у городі – тяжка праця,
Вони ж сміялись до упаду – молоді.
Прибрали будяки, і поле буде вдячне.
Перепочіть присіли у траві.
Вареник закусили поцілунком,
Та запили нагрітим молоком.
Потраву бризкали, зробили ями, лунки,
Додому вже ішли смерком.
            Ти зморена додому поспішала,
            Вже місяць ясний вийшов за село.
            Дитині тихо пісеньку співала,
            А вдома ще роботоньки було…

            Ти – жінка молода, розчешеш коси,
            Обіймеш чоловіка, пригорнеш
            До серця, глянеш палко – палко в очі,
            І знову ніжно – ніжно обіймеш.
            А нічка ясная,і тихий літній вечір
            Наплинуть в душу – молодість, краса.
            Твої кохані очі смарагдові…
            Дзвенить любові пісня до вікна.
            Як сонечко загляне у віконце,
            Іще не висохне холодная роса,
            Ти збудиш чоловіка з милим серцем:
            „Сніданок на столі,” - як вірная жона.
Шахтарська доле – кожен день у бій!
Шахтарська слава кров, і піт, і праця.
Загляньте пильно в очі жінці цій –
Зламати горю, труднощам не вдасться.
Шахтарські жони, родом із Донбасу, -
Вам честь і слава, і хвала!
За мирний сон чоловіків –
Таке є ваше гасло,
За вірную любов, щоб у синах жила!
                10-15 мая 2003 г