Зіронько вечірняя, солов'єм не клич.
Місяць посміхається — журно хлипа ніч.
Бо ж не вийду в зелен сад до схід сонця я.
У чеканні задрімала на віконці я.
Десь поїхав мій миленький погулять на Січ.
Тепер рученьки ламаю: плачу день і ніч.
По тобі журитися буду до пори,
Поки не покажеться кінь із-за гори.
Не зовіть, подруженьки, ви у гай гулять.
Мене пісні й танку запал вже не звеселять.
Квіти у віночку в'януть без води,
Так й моє серденько в'яне, в'яне від журби.
Звёздочка вечерняя...
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113072301111
Свидетельство о публикации №113072301111
Рецензии
СПАСИБО! ТАКОЙ ОН У НАС,"УКРАИНСКАЯ СОЛОВЬИНАЯ МОВА".
Татьяна Школяренко 02.12.2013 13:56 Заявить о нарушении
Татьяна Школяренко 02.12.2013 13:56 Заявить о нарушении