Я мови матері ніскільки не цураюсь.
Вона — основа, стержень першоздання.
Не лише перша ніжна колискова,
Не лише вчуте вперше боязне зізнання.
Я через неї болем задихаюсь,
Милуюсь кришталевим передзвоном слова.
Вона — моє дихання, рідна мова,
Від неї з діда-прадіда і я не відрікаюсь.
Та як їй жити без сусідства того,
Яке віками відблиском плекало.
Сусідньою хай нині гірко зветься,
Наснаги зближення кого перелякало?
Чому ж сьогодні крайністю нового
Стежина, що ріднила, підло рветься?
Не там шукаєм виходу із кризи.
Не те тасують нам політики горласті.
Любити рідну мову калинову
Не заважає збратане віками щастя.
Як можна опуститися до ризи
І обікрасти Кобзареве слово?!
Моя кровинко, українська мово,
Тебе все'дно російською оспівувать готова.
Родной язык
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113072301078
Свидетельство о публикации №113072301078
Рецензии
Не зрозуміла, якщо чесно, навіть дивно... В період повальної українізації, коли витісняється російська мова, українська захисту не потребує. Потребує саме російська, якою спілкуються приблизно 70 відсотків громадян України... Мабуть, нам, українцям, присутня така риса - завжди відчувати себе скривдженими та пригніченими, навіть там, де це не має місця, а навіть навпаки...
Валентина Буковело 23.01.2022 08:10 • Заявить о нарушении
Валентина Буковело 23.01.2022 08:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.