Не спитала в мене дозволу закохатися

Не спитала в мене дозволу закохатися
І чи винен я тепер чи ні?
Від неспокою перед очима мариться
Що зробити для тебе мені?

Обійняти – лише гірше станеться
Чом обіцянки без підстав,
Зараз все по-іншому бачиться
І я, нібито, іншим став.

Чом тепер? А не тоді, доки
Я б усе віддав для твоїх очей
Я чекав на тебе всі похмурі роки
І шукав серед всіх речей

Того спокою, а тепер тобі шукати
Серед дикого туману мети.
Я хотів би тебе обійняти,
Але маю тебе зберегти.


Рецензии
Гарний вірш. Сумний, але вражаючий теплотою.
Сподобалося)

Оксана Нездийминога   22.07.2013 13:24     Заявить о нарушении