Олена Телiга. Чоловiковi

     Мужу

Не цветут на окне герани -
Сонный символ дремотных будней.
Мы все время стоим на грани
Меж "спокойней" и "безрассудней".

Оттого, что в своем плену
Нас не держат вещи и стены,
Ощущаем в душе струну
Молодых желаний безмерных.

Что нам счастье сладких привычек
В неизменных объятиях дома,
Может, завтра услышим - кличет
Канонада грозного грома.

И стремимся мы острым взглядом
Отыскать в темноте бездонной
Ярость молний, рассвет багряный,
А не лунность мечтаний сонных.


ОЛЕНА ТЕЛІГА. ЧОЛОВІКУ.

Не цвітуть на вікнах герані —
Сонний символ спокійних буднів.
Ми ввесь час стоїмо на грані
Невідомих шляхів майбутніх.

І тому, що в своїм полоні
Не тримають нас речі і стіни,
Ні на день в душі не холоне
Молодече бажання чину.

Що нам щастя солодких звичок
У незмінних обіймах дому —
Може завтра вже нас відкличе
Канонада грізного грому.

І напружений погляд хоче
Відшукати у тьмі глибокій
Блискавок фанатичні очі,
А не місяця мрійний спокій.