Сыну-выпускнику
Не віриться, що посивіла я,
Що зморшки мої очі звеселили.
І в дзеркалі вже постать не моя,
І не мої в мені залишилися сили.
Закрию очі: знову юна я.
Хто бачив більш бадьору і грайливу?
Ще повна мрій, дерзань душа моя,
А навкруги дітей ватага гомінлива.
Знайомий голос... В сні моє маля...
Відкрила очі: бачу поруч сина.
Переді мною молодість моя
Розправила до лету дужі руки — крила.
Лети, лети, соколику-дитя,
На голову від матері вже вищий.
Безхмарним буде хай твоє життя,
Політ високий, хоч там й вітер свище.
Хай зраниш день ти крилоньки свої.
В борні за щастя, спокій, справедливість,
Лише б не згорбив плечі у ганьбі,
Не брав подачки підлого, як милість.
Здолай всі перешкоди на путі,
Своє знайди ти місце під зорею.
Хай успіх супроводжує в житті.
І довгим буде вік твій, мій Орфею!
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113072201181
Свидетельство о публикации №113072201181
Рецензии