Я думала, що вже померла.
Просто так, захоловши душею.
Я думала: відцвіло все,
В пройдешнє кануло.
Аж раптом твоя простягнута рука
Виводить мене з оцепеніння.
Ти запалив веселку перед очима
І спокійно так поманив до себе.
Дивилась я на тебе —веселку бачила.
І від цього так затеплілося,
Що зрозуміла я: ще жити і жити.
Для землі. Для синів.Для тебе.
Веселку бачила...
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113072201153
Свидетельство о публикации №113072201153
Рецензии