твій погляд торкається кожного руху,
лишаєш мене ти останньої сили.
теперішній час відмальовує смугу,
границі з минулим давно ми вже змили.
і хочеться бути з тобою нестримной,
якщо ж це минуле ми можемо зтерти?
не треба мене нарікати повинной,
хіба я провинна у чий-небудь смерті?
хіба я, нестримна, не мучусь від болю?
у серці твоєму не мається місця.
ти чуєш, воно як незвідано воє,
а як прокидається тьма, подивіться!
***
© Copyright: Настасья Занозина, 2013
Свидетельство о публикации №113072105421
Свидетельство о публикации №113072105421
Рецензии