Сину...
Ми не вічні пам’ятай,
Тож до мами завітай,
Розкажи де ти був,
І, що нового в світі чув.
Диво дивне, мамина любов,
До тебе прийде вона знов,
Ніжно й лагідно обійме,
Не важливо скільки часу ще пройде.
Спіши любити цілий світ,
Ось дивись – це перший квіт,
Весна усе барвами вкрила,
І трішки дощиком землю скропила.
Але у тебе не має часу,
І ти щось черстве, кладеш на вагу,
Брудні слова промовляєш,
Вони поранять і ти це знаєш.
Люба дитино ти схаменись,
І від злого сну іди проснись,
Мама для тебе одна на світі,
Нехай роки її будуть любов’ю зігріті.
Хоч на вірш надихнули, мої родичі, літературний герой вигаданий.
Свидетельство о публикации №113072006344
С уважением,
Поэты Прозаики Приднестровья 26.09.2018 20:29 Заявить о нарушении