Ода шовковицi

 Чорнії,  рожеві ,  зовсім  білі
 Шовковиці  в  дворі  росли,
 Дітвора,  хто  був  сміливим,
 Їх  їли  вправно   на  гіллі.

 Там  змагались  з  горобцями,
 З  курми  сварились  на  землі,
 Фарбовані   шовковично  їдцями
 Були  веселі,  жартівливі,  злі.

 Мов  Бога,  спілості  чекали-
 Небесну  манну  на  землі,
 І  дозрівати  не  давали,
 Бо  їсти  хочеться  малим.

 З  них  податки  не  здирали,
 Вночі  не  рвали  крадії,
 Тому  шовковиці  саджали
 Собі  колгоспники  в  дворі.

 Рідним  і  сусідським  дітям,
 Домашній  птиці  на  прокорм,
 Нема  теплішого  на  світі-
 Дітей  щасливих  передзвін.

 До  рота  ягідки  не  миті,
 Пекли,  варили,  пили  сок,
 «Від  пуза»  наїдались  діти:
 Тут  годувався  весь  куток.

 В  сорок  сьомім  не  діждали-
 В  селі  голод  лютував,
 Зелені  ягідки  зривали
 Хто  ще  зовсім  не  охляв.

 Щемить  буває,  як  згадаю
 Цей  присмак  ягід,  сльози  вдів,
 Людей  всіх  Господом  благаю:
 Не  творіть  собі  вождів!
     18.07. 2013р., Київ