минає літо між дощами,
між спекою минають дні,
і кожен день ми човниками
шукаєм правду в глибині
вітрила повнимо словами,
питання груз тягне ко дну,
я птаху з білими крилами
постійно бачу в хмарах сну
повітря ій не дає рушить
назустріч крутить бурєвій
ії неначе чимось душить,
пече у грудях,сумно ій..
ця сила до гори кидає
і падать в прірву не дає,
що є кохання -вона знає,
вона коханням цим і є !
минае лито миж дощами
© Copyright: Людмила Букреева, 2013
Свидетельство о публикации №113071908732
Свидетельство о публикации №113071908732
Рецензии
Вірш гарний, але треба перевірити всі наголоси і правопис - натхнення!
Инна Приходько 22.12.2013 23:28 • Заявить о нарушении
Инна Приходько 22.12.2013 23:28 • Заявить о нарушении