Бiлочка

Лісна, вродлива вивірочка,
Для мене, спраглого, криничка.
Вона – гніздечко у душі,
Лишень до казки не дійти.

Боявся нишком озирнутись,
Піти назустріч, ворохнутись.
Чекав жнива й опале листя –
Тоді лісний горішок ближче.

Ось це так чудо! Ти у кронах,
І раптом – у моїх долонях.
Великий всесвіт – твої очі!
Симфонія зірок і Зодчий.


Рецензии