Я щось в житті заборгувала,
Холодній днині чорних літ.
Безмежна пам;ять камнем стала,
У снах та в золоті воріт.
Я тільки мрія, що здається,
Лише туман, що раптом зник.
Я незбагненне сподівання,
Для тих, хто мною пренебріг.
Тому у колі заперечень,
В мені не знайдешь дивних фраз.
Я не шукаю простих речень,
І не чекаю їх від вас.
Соб
© Copyright: Алисия Холтон, 2013
Свидетельство о публикации №113071906699
Свидетельство о публикации №113071906699
Рецензии