Чоловiк i жiнка
Жінка накричала,
Не стуляла та повік,
Його ніч чекала.
Перебрала в думці все,
Що йому казала,
Мо’ образливе слівце,
Його кров й заграла.
Він образився й пішов,
Має мо’ коханку,
Де собі її знайшов,
Думала до ранку.
Щоб порадитись пішла
До куми своєї
Й чоловіка там знайшла
За столом у неї.
Поруч з ним і кум сидів,
На столі закуска,
Чоловік її хропів,
А у плящці пустка.
Жінка зрозуміла все
Й потягла додому,
Не казать образ слівце
Поклялась нікому.
Й чоловіка берегти,
Як зіницю ока,
Більш такого не знайти,
Думка ця глибока.
19.07.13.
Свидетельство о публикации №113071905476
Мило з ними говоріть,
Чарку добру наливайте,
Обнімайте і кохайте.
Бо коли цього не має
До куми вони тікають,
Навіть автору самому
Часто бігалось із дому!
З повагою
Григорий Божок 21.07.2013 12:32 Заявить о нарушении