Тихі кроки двигтять. Ніч прекрасна і мила.
По калюжах горять зірочки золоті.
Ти прогнала мене. Як ти добре вчинила!
Не забуду тебе я ніколи в житті.
У коханні настав час останньої крапки.
Ти - зі мною була! Це найбільше із див!
Та скінчилися вже всі позичені “бабки”,
За які я тебе в ресторани возив.
Я вдавав багача, заміж кличучи щиро.
Ти повірити в це й розписатись могла,
А тоді розійтись, відсудити квартиру...
О, від цього навік ти мене вберегла!
Хату, птицю, город і корову продавши,
Бабцю в місто візьму, а сплативши борги,
З нею житиму вдвох і триматимусь завше
В далині від таких жіночок дорогих.
Тихі кроки двигтять. Ніч прекрасна і мила.
По калюжах горять зірочки золоті.
Ти прогнала мене. Благородно вчинила!
Не забуду цього я ніколи в житті.
Не забуду дорогую
© Copyright: Александр Некрот, 2013
Свидетельство о публикации №113071904017
Свидетельство о публикации №113071904017
Рецензии