А там, за местечком... Людмила Юферова

                Перевод с украинского:
                http://stihi.ru/2013/07/16/2693

Притихли дожди,
и грома отошли скоротечно.
От звёзд перемытых
глаза отвести – выше сил…
Местечко*  узорит художник –
индиго вечерний.
И шёлком нежнейщим
не зря мне он плечи укрыл.

По тёплой брусчатке
танцует легко лунный ливень,
свеченье разбрызгав,
медовые сны оросит…
Испуганный ветер
чуть дремлет в ракушке малины,
и душу тревожат
кузнечики…хор голосист!

Мечты пробудились...
Брожу я, притихшая, с ними...
И мысли росой
закатились в траву-мураву.
Июль загорелый
рубашку линялую снимет
и прыгнет с разбега
в лесной водоём наяву!

А за окоёмом,
где с полем срастается космос,
усталая Вечность
проходит Синюхою вброд…
Как нежно ты гладишь
мои непослушные космы…
А ночь-чаровница
смеётся из наших ворот…

Оригинал:


Притихли дощі,
і громи відійшли непокірні...
Від зір перемитих –
аж не відірвати очей.
Містечко узорить художник –
індиго вечірній,
І шовк найніжніший
торкає відкритих плечей.

По теплій бруківці
видзвонює місячна злива,
Розхлюпує сяйво
в медово-розніжені сни...
У мушлі малини
дріма вітерець полохливий,
І тишу тривожать
такі голосні цвіркуни.

Розбурхана мрія
блукає в притихлому раю...
Думки, як роса,
закотилися у моріжок...
А липень засмаглий
сорочку злинялу знімає
Й стрибає з розгону
в хлюпкий прохолодний ставок.

А там, за містечком,
де небо у поле врослося,
Притомлена Вічність
прошкує Синюхою вбрід...
Як ніжно ти гладиш
моє неслухняне волосся...
А ніч-витівниця
сміється із наших воріт...


18. 07. 2013
* - маленький городок