22. Скупим я став на добрii слова...
Вони мені - немовби в горлі кістка.
І суть стосунків наших не нова:
В ній ніжність у заручинах зі злістю.
Штовхнувши у обійми до журби,
Ти хочеш знов примирення із шалом,
А краєш моє серце на шматки,
Щоби кривавим стать його началом?
Якщо зруйнуєш радощі при тім,
Не перейдуть страждання у веселість:
Хоч моя думка - це новий твій дім,
Шануєш свято і стару оселю.
До мене ти завжди приходиш тінню,
Щоб дать надію сумнівам, сумлінню...
Страница Ильмана Юсупова:
http://www.stihi.ru/avtor/illanch
Свидетельство о публикации №113071707808