Зiгрiэ осiнь неспокiйну душу

Согреет  осень  трепетную  душу
И  успокоит  сердца  перебои.
Меня,  признаньем  клятвы  не  нарушу,
Цветное  время  жизни  беспокоит.

Печаль  растает  утренним  туманом,
Росою  ляжет  на  осенний  лист…
День  гаснет  в  окнах  сладостным  дурманом.
Седой  как  лунь  тоскует  гитарист.

И  наши  тропки  на  судьбы  ладони,
Как  лес  осенний  -  в  радости  и  грусти.
Цветём  мы  в  счастье,  а  седеем  в  боли,
И  ждём  с  надеждой,  что  весна  нас  впустит.


Стихотворение (автора не знаю):

Зігріє  осінь  неспокійну  душу
І  стишить  серця  трепетне  биття.
Мене  бентежить  теж,  зізнатись  мушу,
Пора  барвиста  нашого  життя...

Журба  розтане,  як  туман  ранковий,
Впаде  росою  на  осінній  лист...
А  за  вікном  згасає  день  чудовий,
Рве  струни  болем  сивий  гітарист.

Стежини  наші  на  долоні  долі,
Як  ліс  осінній  -  радісні  й  сумні...
У  щасті  квітнем,  сивієм  від  болю
І  щиро  так  зрадіємо  весні.

Папка 23 - стихотворение 24