Исповедуюсь
Нічна тиша така полохлива:
То видінням окреслить, то рухом,
Ліхтарем одиноким заблима,
Плеском хвиль різоне, то гуком.
Поспішаю я летом самітнім,
По п'ятах переслідує втіха,
Що зі мною твій погляд привітний
(Від мене сторожить від лиха).
Не моргайте зірки: - Покине...
Не косуй із-за хмари, молодче!
То мій смуток позаду лине,
То лукавість людська клекоче.
На раменах твоїх я спочила,
Увібрала енергії повінь.
Одинока? Зате щаслива
І готова до Бога на сповідь.
Твої руки крилом обгорнули,
Дали втіху і вічність, любий,
І за мною услід майнули
Поцілунки твої — моя згуба.
Не сполохає ніч зітханням,
Бо за мене і Розум Всесвітній.
Ти зі мною й твоє кохання
Поруч завжди — і я не самітня.
Свидетельство о публикации №113071700434