Полюби промінь сонця з блакиті,
Перелоги, росою умиті.
Оглянись на зозулі кування,
Зітчи в грудях щасливе зітхання.
Огорнися дощами рясними,
Світ сприйми неоглушенозримим.
Подивись, як красою буяє:
Травень свіжістю днину стрічає.
Незабудкою стеле стежина,
Де в калині біліє хатина.
Мама ніжно тебе там гойдала,
В колискову надію вкладала.
Оглянись на гаї полохливі,
На болотні квітки незвабливі.
Це твоє все, твоя батьківщина,
Ось та річечка, он та ліщина.
Подивись, чи не ти босоногим
Пробігаєш по схилах пологих?
Усміхнись туманцю павутині
І вбирай рідне все по краплині.
Бо як вернешся звідкись додому,
Крилом вірності зніме всю втому.
Освіжишся з криниці водою,
Душа буде повік молодою.
То ж люби, моя квітко-дитино,
батьківщину свою — Україну.
І не вір ти ніколи нікому,
ЩО МИЛІШЕ Є РІДНОГО ДОМУ!
СЫНУ
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071700349
Свидетельство о публикации №113071700349
Рецензии