Светлой памяти зауча школы Кушнаренко Г. Е

Серце в щемі б'ється, смуток тисне душу,
Що по вас на цвинтарі голосити мушу.
Деревця над школою опустили віти,
Очі ваших учнів сльозою налиті.
Як безмірно й ніжно всіх ви нас плекали,
Скільки тепла й віри в душі наші вклали.
Всім нам вистачало добрих слів і ласки,
Вчителько любима, добра фея з казки.
Де б не зустрічали, з ким не говорили,
Все про нас ви знали, все життя нас вчили.
Чесність свою несли прапором над нами,
Душу непохитну, горду і незламну.
Прожили життя ви праведне, не грішне,
Повнокровне, ладне, не зовсім затишне.
Тільки ви ніколи скаржитись на вміли,
Все про сина дбали, онукам раділи.
Скільки на плечах своїх ви пронесли лиха,
Вчителько-зірнице, незабутня втіхо,
У безкраю вічність всі вас проводжають,
У жалобі й болі голови схиляють.
Не зустріне ранок більше вас росою,
Не всміхнеться сонце живою красою.
Вам свята землиця стане за світлицю
І хай буде пухом на вашій гробниці.

КОЛЕЗІ.

НА ЦВИНТАРІ.
Ми знов зібрались тут,
Де квіти пломеніють.
Ми знов прийшли сюди,
Де вітри тихо віють,
Де тиша навкруги,
Де душу спокій огортає,
Де в лоні матері-землі,
Знесилені в життєвій бурі,
Тіла навічно спочивають.
І ти спочинеш тут,
Учителько любима.
Залишиш на землі усе,
Що так колись любила.
І тихий у росі ясний світанок,
І теплий, чарівний, такий хороший ранок!
Дерева шелестять, прощаючись з тобою,
Устань і подивись:
Вмиваються сльозою сусіди,близькі,
Всі, з ким ти дружила,
Кому добро, кому тепло своє дарила.
Кому красу несла-
Усі прийшли сюди!Учителько,устань!
Устань і подивись, як за тобою  тужать.
І молять Бога взять до раю твою душу.
Ти щедрою була, усім добра бажала,
знесилилась в житті,
Лягла спочить - не встала.
То ж спи спокійно ти,
земля хай пухом буде.
Кого навчала ти —
тебе вік не забуде.