Сон об уходящем поезде перевод на украинский

«Сон об уходящем поезде» (Юрий Левитанский, http://samlib.ru/n/natasha_g/levitansky4_train.shtml)

Один и тот же сон мне повторяться стал:
Мне снится, будто я от поезда отстал.
Один, в пути, зимой, на станцию ушёл,
А скорый поезд мой пошёл, пошёл, пошёл,
И я хочу бежать за ним — и не могу,
И чувствую сквозь сон, что всё-таки бегу.
И в замкнутом кругу сплетающихся трасс
Вращение Земли перемещает нас —
Вращение Земли, вращение полей,
Вращение вдали берёз и тополей,
Столбов и проводов, разъездов и мостов,
Попутных поездов и встречных поездов.
Но в том ещё беда, и, видно, неспроста,
Что не годятся мне другие поезда.
Мне нужен только тот, что мною был обжит.
Там мой настольный свет от скорости дрожит.
Там любят лечь — так лечь, а рубят — так сплеча.
Там речь гудит, как печь, красна; и горяча.
Мне нужен только он, азарт его и пыл.
Я знаю тот вагон, я номер не забыл.
Он снегом занесён, он в у;гле и в дыму,
И я приговорён пожизненно к нему.
Мне нужен этот снег. Мне сладок этот дым,
Встающий высоко над все;м пережитым!
И я хочу бежать за ним — и не могу,
И чувствую сквозь сон, что всё-таки бегу,
И в замкнутом кругу сплетающихся трасс
Вращение Земли перемещает нас.

СОН ПРО ПОЇЗД, ЩО ПІШОВ(вільний переклад П.Голубкова)

Один і той же сон повторюватись став:
Все сниться, ніби я від поїзда відстав.
Що, взимку десь, один, на станцію я йшов,
А поїзд мій швидкий - пішов, пішов, пішов,

Я хочу за ним бігти - не можу, та спішу,
Крізь сон  аж - відчуваю, що все-таки біжу.
І, в безкінечнім колі сплітаючихся трас,
Мов оберти Землі десь переносять нас –

І оберти Землі, і оберти полів,
І оберти беріз, тополь, та інших див -
Стовпів і проводів, роз'їздів і мостів,
Попутних поїздів, зустрічних поїздів.

Та в тому ще біда тієї суєти,
Що не в нагоді вже всі інші поїзди.
Мені потрібен той, що я вже встиг обжить.
Настільне світло там від швидкості тремтить.

Там люблять ліг - так ліг, рубають - так з плеча.
Там гам гуде, як піч, красна і гаряча.
Мені потрібен він, азарт його й запал.
Я номер не забув, вагон запам'ятав.

Той сніг на сходах, ті вугілля й дим його…
Засуджений тепер довічно до ньогО.
Мені потрібен сніг. І цей солодкий дим,
Що високо встає над всім пережитим!

Я хочу за ним бігти - не можу, та спішу,
Крізь сон  аж - відчуваю, що все-таки біжу.
І в безкінечним колі сплітаючихся трас
Мов оберти Землі десь переносять нас –