«Він з’явився, в ту хвилину…»
Мені так боляче свідомо,
Бачити його вже не зі мною.
Коли він посмішку дарує не мені,
Коли цілує вже вуста чужі.
А я сльозами умиваюсь, кожен раз.
Немов же серце розривається у раз.
Я так страждала і ридала,
І спокій я знайти не мала час.
Незважаючи на все, він живе своїм життям.
І кохає, і про мене вже не дбає.
А я так чекала на його обійми,
І солодкий солод від кохання.
Та страждала, я сама,
Ходила біла, як стіна.
Не в радість все мені було,
І сльози бігли, як вино.
В гіркі хвилини, він прийшов,
Й немов, той ангел, був мені.
Ходив за мною по п’ятам.
Стукав у двері, йшов у вікно.
Незважаючи на мої все - Ні та Ні.
А все робив рішуче й на перекір мені.
Такий упертий і незламний.
Все завойовував мої бажання,
Він став другом і не тільки,
По житті, він дарував утіху.
***
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113071603152
Свидетельство о публикации №113071603152
Рецензии