Классным руководителям сына

 
СПИЦЬКІЙ Н.К.

Ви строгою суддею в нас були
І кожного за рівного вважали,
Нам, як нікому, ніжність віддали,
Як власним дітям, нам добра бажали.
Усе, чим дихали, і чим жили,
Вам наші мами тайно повіряли.
І, певно, ніч не спали ви, коли
Комусь грубили ми, або кудись втікали.
Ви так любили нас, ви так нас берегли
Від злого слова чи житейської неправди,
Від черствості людської стерегли,
Давали найщиріші нам поради.
Не просто вам спасибі скажем знов,
Перецілуєм всі вас на прощання.
Так висловим ми вам свою любов,
“Наш справжній педагог” —
Це наше вам зізнання.

ДУБИНІ АЛЛІ ВАСИЛІВНІ

Найважча з нош дісталась саме вам,
Не вчить дітей — дорослих шліфувати.
Від здивувань злітати вверх бровам.
Розводить руки — в цепенінні замовкати.
Таке творили в старших класах ми,
Що розумом ніяк не осягнути,
Ми ж не вважали вже себе дітьми
Й не вміли до дорослих дотягнутись.
Ви ж вміли так завжди себе тримать,
Як президент: незламно, строго,непохитно.
І принципам своїм не уступать,
Душею клекотать, триматися привітно.
Ви нам пробачте, що усі слова
Влітали в вуха й вилітали знову.
Все це збагне на той рік голова,
І поспішить до серця на розмову.
Ви всім хотіли нам лише добра.
Тому сьогодні клянемося щиро:
Ми більше будем дарувать добра,   
Не сколихнеться в серці нашім віра.