Богдана Синюк Для чого?

попытка перев на русск.яз.


Пишу стихи. Не знаю, что со мною.
Так, произвольно возникают в голове.
Я понимаю, это всё – пустое –
Попытка  слабая противиться судьбе.

Вот кружево из слов. Совсем как паутина.
В какой-то миг, мне кажется, живА –
Живая мысль здесь бьётся сиротливо,
Застрявшая  в ловушке паука.

Вся корчится, кричит… и нет уж больше силы,
Чтоб вырваться из лапок липких рифм.
Со временем стихает… Бог мой, милый!
Всю жизнь мою окутал сизый дым.

Я понимаю, что умру. И горстку праха
Развеет время, прочь с водой уйдёт.
Небытиё мне не внушает больше страха.
А слово, знаю –долго проживёт.

Нет, слово не моё…  сказать смогла немного,
Хоть прожилА на свете столько лет…
Да, мало видела, не всех судила строго.
Свои слова не выпустила в свет…

Приходят рифмы… Потому и горько…
Не знаю, жИвы ль? Есть ли в рифмах смысл?
Или, подвластна буйным ветрам только,
Вновь в неспокойной голове витает мысль?...

********************************************

Пишу.  Для чого!? Не скажу напевне
Якось воно само виходить з голови
Я розумію, все оте даремне,
Слабкі потуги заховатись від жури

Мереживо із слів. Звичайна плутанина
На якусь мить, здається, що жива -
Жива там думка, бідна сиротина,
Заплуталась в тенети павука

Пручається,  кричить... і вже немає сили,
Щоб вибратись з обіймів  липких рим
Поволі затихає... Боже милий,
Усе моє життя - чи міф, чи сивий дим

Я розумію, що помру і купка гною,
Що лишиться по мЕні (кажуть –прах)
Розтане з часом, змиється водою,
А слово буде жити у віках

Та не моє. Бо що можу сказати...
Хоч довго так на світі прожилА
Та мало бачила, не все могла пізнати
Щоб потім перекласти на слова

Тому  і гірко, що приходять рими...
Та чи ж бо повні  змістом, чи живі
Чи, просто, буйним вітром одержимі,
Витають в непокірній голові?...


фото из Сети