Чари
Чужими стали ти і я,
Та скільки щастя, скільки щастя
Дає поезія твоя!
І ось уже всі чорні хмари
За горизонти відійшли.
Це знов твоїх поезій чари
Мене із розуму звели.
Вони високого гатунку,
Та розуміння прийде мить:
Коли того нап’єшся трунку,
То довго серденько щемить!
То ж, згиньте, сумніви й печалі,
Бо все ясніше бачу я,
Що всі ці чари, всі ці чари
Лише поезія твоя!
2013
Свидетельство о публикации №113071502334