Не приходьте додому рано,
Хай любов опускає росу
На місця, де зустріли світанок
І побачили першу красу.
Як її цілував ти у росах
Не розкаже місяця блиск,
Як ходили по щастю босі
І як душі в одну злились.
Не розкаже нічна тривога
Таємницю і вмілість рук,
Коли тихо збирався в дорогу,
Тільки чути було серця стук.
Коли ти її стиглі чари
У долонях своїх ховав,
Ти не бачив такої пари,
Щоб хтось більше, ніж ти, кохав.
І любов піднімалась вгору,
Її міцно тримали стовпи.
Я не знав, що розлука скоро,
І тому свою душу пропив.
Не приходьте додому рано
© Copyright: Антон Онацько, 2013
Свидетельство о публикации №113071407851
Свидетельство о публикации №113071407851
Рецензии