Немає щастя від вина,
Істини в нім теж немає.
Воно, як легкая піна,
На мить коротку настрій піднімає.
Спершу чарка, тоді стакан,
Слабість, сум минає,
Почуттів веселий ураган
І груди захват розпирає.
Знайомих. друзів-море,
Неначе щирі всі й веселі.
святкують радість. топлять горе,
Хмільні розгойдують качелІ.
Та з кожним роком, місяцем і днем
Вино вливаєш в бочку, наче.
У відчуттях яскравий пропада едем,
Синіє. як вино лице і плаче.
Обвислі плечі, живіт роздутий,
Жести нервово хаотичні,
Світ істини щасливої забутий.
Думки здебільшого цинічні.
Меншає знайомих круг,
Обмежена вигуками мова.
Хто з тобою п"є, той друг.
Всі інші доброго неварті слова.
Що істини нема-брешу.
Для всіх в усі часи прописана одна,
Не шукайте ЇЇ на дні, прошу,
Бо зверху у розуму тверезості вона.
вино и истина
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113071407736
Свидетельство о публикации №113071407736
Рецензии
